Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

потруїти
потруїтися
потрусини
потрусити
потруситися
потрух
потрухлий
потрухлявіти
потрухнути
потручати
потрюхикати
потряска
потрясти
потряхати
потуга
потугішати
потугонька
потугувати
потужавіти
потужити
потужний
потужник
потужно
потуманити
потуманіти
потупати
потупити
потупотіти
потур
потурання
потурати
потурбитися
потурбувати
потурбуватися
потурготіти
потурити
потуркати
потуркотати
потуркотіти
потурлити
потурляти
потурнак
потурнацтво
потурначка
потурнутися
потурчати
потурчити
потурчитися
потуха
потухати
потушити
потьмарити
потьмаритися
потьок
потьопати
потьопатися
потьохкати
потюпати
потя
потяг
потяга
потяганка
потягати
потягатися
потягачка
потяглий
потягти
потягтися
потяжкий
потяжко
потязь
потякувати
потяти
потятко
поуз
поурмлений
пофальшувати
похабитися
похававкати
похазяйнувати
похалаштати
похамаркати
похапати
похапний
похапцем
похарамаркати
похарапудитися
похарцизувати
похарчати
похарчити
похарчитися
похарчувати
похва
похвал
похвала
похваленство
похвалити
похвалка
похвальний
похвальшувати
похваляти
похвалятися
похварбувати
похват
похватати
похваткий
похватний
похверцювати
похвилювати
похвилюватися
похвиськати
похвицати
похворатися
похворіти
похворостити
похвортунити
похвостатися
похвоськати
похибнути
похибнутися
Баскаличитися, -чуся, -чишся, гл. Артачиться, сопротивляться. Не баскаличивсь би та йшов. Котл. Ен. ІІІ. 31. Не баскаличся, бери те, що дають; може пересердяться, дадуть і більше. Уман. у.
Бурх! меж., выражающее порывъ вѣтра, ударѣ волны, бросаніе предмета въ воду.
Виловити Cм. виловлювати.
Головище, -ща, с. ув. отъ голова. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.
Допи́суватися, -суюся, -єшся, сов. в. дописа́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Дописываться, дописаться. Приходе він у пекло і давай хрести писати та до того дописавсь, шо усіх чортів ув один куток збив. Мнж. 129.
Му́ринський, -а, -е. Мавританскій.
Напну́ти, -ся. Cм. напинати, -ся.
Прокручувати, -чую, -єш, сов. в. прокрути́ти, -чу́, -тиш, гл. Просверлить. Взяла його, сховала до скрині і прокрутила маленьку дірочку, щоб дух пускати. Чуб. II. 9.
Уклад, -ду, м. 1) Уговоръ, договоръ сдѣлать. Між ними єсть уклад: Єней за тестя мав Латина, а сей Єнея як за сина. Котл. Ен. IV. 33. 2) Раскладка, распредѣленіе денежнаго сбора. Уклад зробили. Н. Вол. у. 3) Затрата. На сю хвабрику пішов великий уклад. Міусск. окр. 4) Мелкая глиняная посуда, служащая добавленіемъ къ продаваемой сотнѣ посуды и вкладываемая въ крупную. Вас. 185. 5) Уклад. У гуцулокъ: родъ ожерелья (въ два, три ряда), составленнаго изъ мѣдныхъ крестовъ и др. мѣдныхъ же украшеній. Шух. I. 286.
Шапучка, -ки, ж. Дѣтская игра, состоящая въ томъ, что мальчики попадаютъ палками въ подбрасываемую вверхъ шапку. КС. 1887. VI. 475.
Нас спонсорують: