Гу́діння 1, -ня, с. Порицаніе, осужденіе. Cм. гудити.
Жебрува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Нищенствовать, просить милостыни. Пішов уже жебрувати.
Карлючити, -чу, -чиш, гл. Кривить, искривлять.
Меньо́к, -нька, м. = мень.
Недобрий, -а, -е. 1) Нехорошій, дурной.
2) Недобрый, злой.
3) Невкусный.
Потатуритися, -рюся, -ришся, гл. Прикинуться. Може і справді впився, бо багато він випив, а може й потатуривсь, — його не розбереш, дуже єхидний чоловік був.
Прирожденний, -а, -е. 1) Природный, врожденный. Луччий розум прирожденний, як научений. Прирожденна відьма не така злюща, як учена.
2) Рожденный, родной (о сынѣ, дочери). Виходь, мати, з віком стрічать своїх діток: одно дитя прирожденнеє, друге дитя суженеє.
Розсвербітися, -блюся, -бишся, гл. Раззудиться. Розсвербілась спина.
Роспиндитися, -джуся, -дишся, гл. Разважничаться, заважничать, надменность показать.
Терція, -ції, ж. Названіе 6-ой большей струны бандуры или кобзы.