Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

приперезати
приперізувати
приперти
припертися
припивати
припилка
припильнувати
припин
припинати
припинатися
припиначка
припинити
припинка
припиняти
припинятися
приписанець
приписати
приписувати
приписуватися
припівзити
припізнитися
припізнюватися
припізнятися
припікання
припікати
припіл
припімнути
припін
припір
припірати
припічок
припішати
приплакати
приплата
приплатити
приплачувати
приплачуватися
приплентати
приплентач
приплескати
приплести
припливати
приплинути
приплисти
приплід
приплідок
припліскувати
приплітати
приплітатися
приплітка
приплітувати
приплішити
приплошистий
приплуганитися
приплужитися
приплутати
приплутувати
приплутуватися
приплюскнути
приплющити
приплющувати
припнути
припняти
приповедінка
приповзати
приповіданка
приповідати
приповідка
приповідувати
приповісти
приповістися
приповістка
приповість
приповняти
приподобитися
приподоблятися
припозвати
припозивати
припокоїти
приполок
припом'янути
припористий
припорошити
припорука
припоручати
припорядити
припорядитися
припосилати
припослідок
припостити
припочивати
припощувати
приправа
приправити
приправка
приправляти
припроваджувати
припросити
припроха
припрохати
припрохувати
припрошати
припрошувати
припрошуватися
припрягати
припудити
припуск
припускати
припускатися
припуст
припустити
припустниця
припутень
припутина
припущальник
припхати
припхатися
прип'ясти
прип'яти
прирадити
Бокорван, -на, м. Карбункулъ, огневикъ. Угор.
Відступ, -пу, м. Отступленіе. Котл. Ен. VI. 62.
Вічко, -ка, с. = очко. Ном. № 642. Вас. 166, 186, 187. Шух. І. 256. Купи мені перстінь із зеленим вічком. Мил. 103. вічками называются также отверстія между нитками рѣдкой ткани. Шух. І. 154.
Галушечка, -ки, ж. Ум. отъ галушка.
Кисетина, -ни, ж. = кисет. Кладе чапко гроші в кисетину. О. 1861. XI. Кух. 23.
Мужи́цький, -а, -е. 1) Крестьянскій, мужичій. Бувало дають ляхам одежу мужицьку. Драг. В їх усе по панській, любе й миле, а в нас усе по мужицькому. МВ. І. 26. 2) Мужескій, мужній. Очищаєш ти, водо явленая, нарожденого од позору: надуманого, нагаданого, встрічного, водяного, вітряного, жіноцького, мужицького, парубоцького, дівоцького. Чуб. І. 132.
Нагомоні́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Наговориться.
Наса́джувати, -джую, -єш, сов. в. насадити, -джу, -диш, гл. 1) Насаживать, насадить. Один чоловік насадив виноградник. Єв. Л. XX. 9. 2) Надѣвать, надѣть, насаживать, насадить. (Вітряк) видумав чорт. Чорт уже все поставив, тільки крил, шо вони хрестом, не почепе та каміння не насаде, бо й там хрест. Драг. 17. 3) Разложить на току хлѣбъ для молотьбы. Домолочував жита: півкопи було насажено. Зміев. у.
Шерех, -ха, шерешень, шерешінь, -шня, м. Мелкій ледъ на рѣкѣ. Шерешень уже пішов по річці. Екатер. г.
Штивляга, -ги, ж. = штельвага. Черк.у.
Нас спонсорують: