Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плас
пласт
пластати
пластів'я
пластовень
пластовець
пластовик
пластовнистий
пластововний
пласток
пластувати
пластун
пластунець
пластунство
пластунський
плат
плата
платати
платва
платина
платити
платитися
платіж
платіжний
платка
платний
платовка
платок
плаття
платтяний
платтяниця
платянка
плаха
плахітка
плахіття
плахотка
плахта
плахтина
плахтяний
плац
плач
плачинда
плачливий
плачний
плачно
плачущий
плашкуватий
плащ
плащаниця
плащечок
плащина
плащок
плащуватий
плева
плеканий
плекатарка
плекати
плекачка
плекун
племенник
племенниця
племіння
племня
племфа
плем'я
плем'я 2
пленида
плениця
пленіпотент
плентати
плентатися
плескавиця
плескана
плесканка
плескання
плескати
плескатий
плескатися
плескач
плесковатий
плесно
плеснути
плеснутися
плесо
плести
плестися
плетеник
плетениця
плетиця
плетінка
плетіння
плетінь
плетка
плетюга
плетюх
плетянка
плехатися
плецанка
плець
плечастий
плече
плечевий
плеченько
плечико
плечинда
плечистий
плечиці
плешень
плешня
плещук
плив
пливати
пливсти
пливушки
плиг! I
плиг II
плигання
плигати
плигнути
плигом
Академи́чний, -а, -е. Академическій. Желех.
Віддаліти, -лію, -єш, гл. Поотстать, отдалиться. Не жени коні: лоша віддаліло — не здожене. Усе вже те оддаліло, проминуло. МВ. (О. 1862. І. 95).
Заві́рчувати, -чую, -єш, сов. в. заверті́ти, -верчу́, -ти́ш, гл. 1) Обвивать, обвить тканью, бумагой и пр., заворачивать, завернуть, обертывать, обернуть. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку, та буде боліти, нічим завертіти. Макс. (1349) 103. Мені, дівко, та пришиють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Мет. 15. 2) Завертывать, завертѣть, завинчивать, завинтить.
Марму́за, -зи, об. 1) = мармиза. 2) Неотеса, грубый человѣкъ? На вгороді гарбузи, — нема мого мармузи (о парнѣ). Мет. 101.
Підкрадати, -да́ю, -єш, гл. Обкрадывать понемногу. О. 1861. IX. 76. Обідрана зовсім! то на ліки пішло, то брали добрі люде за якусь колись то позичку, а то й підкрадали. Кв.
Попівський, -а, -е. Поповскій. Попівської кишені не наповниш. Посл.
Скобзалка, -ки, ж. = ковзалка.
Тарілка, -ки, ж. 1) Тарелка. Там їли.... з нових кленових тарілок. Котл. Ен. І. 18. Хоч за копійку, та на тарілку. Посл. 2) Часть шерстобитнаго лука (Cм.). Черниг. у. Ум. тарілочка.
Триблистий, -а, -е. Съ запавшими боками. Віл триблистий. Черк. у.
Чорноокий, -а, -е. Черноглазый. Левиц. І. 460.
Нас спонсорують: