Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

плас
пласт
пластати
пластів'я
пластовень
пластовець
пластовик
пластовнистий
пластововний
пласток
пластувати
пластун
пластунець
пластунство
пластунський
плат
плата
платати
платва
платина
платити
платитися
платіж
платіжний
платка
платний
платовка
платок
плаття
платтяний
платтяниця
платянка
плаха
плахітка
плахіття
плахотка
плахта
плахтина
плахтяний
плац
плач
плачинда
плачливий
плачний
плачно
плачущий
плашкуватий
плащ
плащаниця
плащечок
плащина
плащок
плащуватий
плева
плеканий
плекатарка
плекати
плекачка
плекун
племенник
племенниця
племіння
племня
племфа
плем'я
плем'я 2
пленида
плениця
пленіпотент
плентати
плентатися
плескавиця
плескана
плесканка
плескання
плескати
плескатий
плескатися
плескач
плесковатий
плесно
плеснути
плеснутися
плесо
плести
плестися
плетеник
плетениця
плетиця
плетінка
плетіння
плетінь
плетка
плетюга
плетюх
плетянка
плехатися
плецанка
плець
плечастий
плече
плечевий
плеченько
плечико
плечинда
плечистий
плечиці
плешень
плешня
плещук
плив
пливати
пливсти
пливушки
плиг! I
плиг II
плигання
плигати
плигнути
плигом
Ара́бія, -бії, ж. Аравія. Желех.
Джаворок, -рка, джаворонок, -нка, м. = Жайворонок. Вх. Лем. 409.
Загиржа́ти, -ржу́, -жи́ш, гл. = заржати. Загиржав по-кінськи. Грин. II. 100.
Закоха́ння, -ня, с. 1) Любовь. Не я, милий, осудила, судять же нас люде, що з нашого закохання нічого не буде. Мет. 78. Хто не знає закохання, той не знає лиха. Мет. 31. 2) Возлюбленный возлюбленная. А десь моє закохання до вечери сиділо. Гол. III. 329. Вернися, любе закохання, перестань ся гнівати. Грин. III. 228.
Літопрово́д, -ду, м. День 1 сентября. Харьк.
Ньо! меж. Но! Ньо, ньо, урагова! О. 1862. VI. Костомар. 63.
Перхнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Побѣжать. Де та сила візьметься, — знов перхну так, що аж залускотить. МВ. (КС. 1902. X. 151.) 2) Набѣжатъ, наѣхать многимъ. Та й справді перхнуло до нас гостей, — як на погориджу. МВ. (О. 1862. III. 40).
Поміть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Вх. Зн. 52. Cм. помет.
Порощати, -щу́, -щи́ш, гл. 1) О дождѣ, снѣгѣ: барабанить по окнамъ, стѣнамъ. Дощ порощить у вікно. Харьк. Хуртовина все забиває та порощить у вікна. О. 1861. V. 74. 2) Кричать торопясь, въ гнѣвѣ (о человѣкѣ). Левч. 27.
Смеркання, -ня, с. Сумерки. Як пійде горе зрання, то аж до смеркання. Ном. № 2230. Як візьмеш ти за рученьку, не мусиш пустити, ой як візьмеш на смерканні, пустиш на світанні. Н. п.
Нас спонсорують: