Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побігання
побігати
побігати 2
побігач
побігачка
побігашки
побігеньки
побігнути
побігти
побігуця
побігущий
побіда
побідаш
побіденний
побіденник
побідити
побідити 2
побідкатися
побідник
побідніти
побіднішати
побідувати
побіждати
побій
побіл
побілити
побілитися
побілілий
побіліти
побілішати
побілка
побілувати
побіль
побільшати
побільший
побільшити
побілювання
побіля
побіляти
побір
побірати
побіратися
побірець
побірниці
побірчий
побіснуватися
побіч
побічниця
побічній
побіяти
поблаголовити
поблагословитися
поблекнути
поближчати
поближче
поблизити
поблизнити
поблизничити
поблизу
поблизький
поблизько
поблискати
поблискувати
поблідлий
побліднути
поблудити
поблудитися
поблудний
поблукати
побляклий
поблякнути
побовтати
побовтатися
побоєць
побожеволіти
побожити
побожитися
побожкати
побожний
побожність
побожно
поболіти
поболітися
поболювати
поборгувати
поборець
побородник
поборозняк
поборонити
побороти
поборотися
поборсень
побосіти
побочень
побочина
побочкати
побояринувати
побоятися
побратати
побрататися
побрати
побратим
побратимець
побратимко
побратимство
побратися
побреніти
побренькати
побренькач
побренькувати
побрести
побрехати
побрехенька
побридки
побриднути
побрижитися
побриндзати
побришкати
побріхувати
побродити
Борознюк, -ка, м. = борозняк. Желех.
Відважно нар. Отважно, смѣло.
Дочка́, -ки́, ж. Дочь. І появив він (Адам) сини і дочки. Св. П. І кн. М. V. 4. Вона князька дочка. МВ. ІІ. 32. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. Ум. до́ченька, до́чечка. Чуб. II. 69. Кв. І. 15. Встань, моя дочечко, встань, моя галочко. Млр. л. сб. 125.
Лущи́ця, -ці, ж. Ум. отъ луска. Ч. IV. 369.
Однокопитий, -а, -е. Однокопытый.
Папка, -ки, ж. Ум. отъ ii папа.
Помічний, -а́, -е́ Помогающій въ болѣзняхъ, цѣлительный. ЕЗ. V. 194, 206. Вода була така помічна, тяжко помічна, як хто на очі слабіє. КС. 1884. VIII. 720. (Зілля) помічне від уроків. МУЕ. III. 47.
Пообкладати, -да́ю, -єш, гл. Обложить (во множествѣ).
Хицький, -а, -е. = хисткий 1. На туім Дунаю хицькії кладки. Чуб. III. 306.
Цвіт, -ту, м. 1) Цвѣтокъ. Єдин цвіт не робить вінка. Нои. № 5270. Доню моя, доню моя, цвіте мій рожевий. Шевч. 71. 2) Цвѣтъ, цвѣтеніе. Се ще тільки цвіт, а ягоди будуть. Ном. № 3526. на цвіту прибитий: а) безплодный, б) о человѣкѣ: неразвившійся, отъ природы безсильный или глупый. Ном. № 6243. нема́ з йо́го цві́ту. Нѣтъ у него здоровья, ума. Ном. № 8212. 3) = колір. Ком. ІІ. 84. 4) Менструація. 5) Окрашенныя шерстяныя нитки. Крайка з цвіту. Лохв. у. 6) Раст. а) безсме́ртній цвіт. Helychrisum. Вх. Пч. II. 32. б) королів цвіт, Phascolus multiforus. Вх. Пч. І. 12. в) ползковий цвіт. Digitalis grandiflora All. ЗЮЗО. І. 121. Ум. цвітонько. Грин. III. 540. Збудуй мені світлоньку з макового цвітоньку. Чуб. V. 121.
Нас спонсорують: