Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

побігання
побігати
побігати 2
побігач
побігачка
побігашки
побігеньки
побігнути
побігти
побігуця
побігущий
побіда
побідаш
побіденний
побіденник
побідити
побідити 2
побідкатися
побідник
побідніти
побіднішати
побідувати
побіждати
побій
побіл
побілити
побілитися
побілілий
побіліти
побілішати
побілка
побілувати
побіль
побільшати
побільший
побільшити
побілювання
побіля
побіляти
побір
побірати
побіратися
побірець
побірниці
побірчий
побіснуватися
побіч
побічниця
побічній
побіяти
поблаголовити
поблагословитися
поблекнути
поближчати
поближче
поблизити
поблизнити
поблизничити
поблизу
поблизький
поблизько
поблискати
поблискувати
поблідлий
побліднути
поблудити
поблудитися
поблудний
поблукати
побляклий
поблякнути
побовтати
побовтатися
побоєць
побожеволіти
побожити
побожитися
побожкати
побожний
побожність
побожно
поболіти
поболітися
поболювати
поборгувати
поборець
побородник
поборозняк
поборонити
побороти
поборотися
поборсень
побосіти
побочень
побочина
побочкати
побояринувати
побоятися
побратати
побрататися
побрати
побратим
побратимець
побратимко
побратимство
побратися
побреніти
побренькати
побренькач
побренькувати
побрести
побрехати
побрехенька
побридки
побриднути
побрижитися
побриндзати
побришкати
побріхувати
побродити
Блищавка, -ки, ж. Phoxinus rivularis. Вх. Уг. 227.
Ваговий, -а, -е. 1) Продающійся на вѣсъ. Одібрав він миску слив вагових. Мкр. II. 31. Сталась йому причина — вагова сіль прибила. Рудч. Чп. 169. Сіно вагове. 2) Вѣсовой. 3) ваговий дрюк, дрючок. Шесть для поднятія воза при подмазкѣ колесъ. Чуб. VII. 404.
Ґе́дзкатися, -каюся, -єшся, гл. = Ґедзатися.
Закопоши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Зашевелиться, закопошиться. Стор. І. 150. Чогось конотопський народ загомонів і закопошився. Кв. II. 90.
За́силка I, -ки, ж. Пища, что-либо подкрѣпляющее силы — пища или напитокъ. Желех.
Засла́бнути и засла́бти, -бну, -неш, гл. = заслабіти. Як заслаб, то спокійно дожидав смерти. Левиц. Пов. 80. Заслаб чумак, заслаб молоденький. Рудч. Чп. 136.
Переточити Cм. переточувати.
Погрішити, -шу́, -ши́ш, гл. Погрѣшить. Узяв великий жаль його спасенну душу, що словом погрішив, сказав неправду Богу. К. Псал. 246.
Циприс, -са, м. Кипарисъ. МУЕ. І. 175.
Черити, -рю, -риш, гл. Облупливать кору. Угор.
Нас спонсорують: