Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

процвітаний
процвітати
процент
процесія
проциганити
проциндрити
проциндрювати
проціджувати
проціхувати
процокотати
процокотіти
прочаклувати
прочанин
прочанка
прочапати
прочатувати
прочахати
прочвалати
прочвара
прочекати
прочередникувати
прочерть
прочесати
прочинати
прочинатися
прочинити
прочинок
прочиняти
прочинятися
прочистити
прочистка
прочитан
прочитати
прочищати
прочищатися
прочіл
прочіряти
прочляти
прочнути
прочовгати
прочолок
прочувати
прочудо
прочумакувати
прочуматися
прочумитися
прочунювати
прочунятися
прочустрити
прочути
прочутитися
прочухан
прочухатися
прочухрати
прочхатися
прошак
прошамотіти
прошаповалити
прошастатися
прошатиритися
прошаткувати
прошвендяти
прошевцювати
прошелестіти
прошелити
прошепотати
прошив
прошивати
прошиватися
прошивка
прошитє
прошити
прошкандибати
прошкепитися
прошкодитися
прошколярувати
прошморгнути
прошнутися
прошпетитися
прошпити
проштихвувати
проштовхати
проштовхувати
проштовхуватися
проштрикнути
проштрикувати
прошукати
прошуміти
прошухлювати
проща
прощава
прощавай!
прощальний
прощальник
прощання
прощати
прощатися
прощебетати
прощедрувати
прощення
проява
проявити
проявка
проявляти
проявлятися
проязичити
проязичитися
прояснити
проясняти
прояснятися
проячати
пррст!
пруг
пруд
прудити
прудитися
прудиус
прудкий
прудкість
прудко
Дя́ка, -ки, ж. 1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов.... Богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23. 2) Охота, желаніе. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.
Змідніти, -нію, -єш, гл. Принять металлическій вкусъ отъ мѣди. Аф. 457.
Їдати, -да́ю, -єш, гл. Ѣдать, съѣдать. Як я молодою бувала, по 40 вареників їдала, а тепер хамелю-хамелю, насилу 50 умелю. Ном. № 8146.
Кахля, -лі, ж. Изразецъ. Принеси цеглинку або кахлю з груби. Шевч. 310.
Погорілище, -ща, с. Пожарище, пепелище.
Поохотити Cм. поохочувати.
Спачити, -чу́, -чиш, гл. Искривить, покосить, погнуть.
Тато, -та, м. Отецъ. Вийди, доню, на. улицю тата визирати. Лукаш. 12.5. Ум. и ласк. Татко, татенько, татечко, татонько, таточко, татульо, татуленько, татунь, татуньо, татусь, татусьо, татусик, татцьо, татценько. Гол. І. 335. Ой татоньку, мій голубоньку! Мет. 155. Ми з мамою щось порались коло печі, а татуньо були в церкві. КС. 1883. ІІ. 466. Татуся.... на той раз не було. Сим. 230.
Уриватися I, -ваюся, -єшся, сов. в. увірватися и урватися, -рвуся, -вешся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб'ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. МПр. 64. увірвався бас, увірвалася нитка, удка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: уже йому ввірвалось. Ном. № 1831. розмо́ва увірвалася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. ІІІ. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. І. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. ІІІ. 653.
Хитливий, -а, -е. Шаткій, неустойчивый. Желех.
Нас спонсорують: