Жени́шенько, -ка, м. Ум. отъ жених.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Зняти, -ся. Cм. знімати, -ся.
Коріння, -ня, м. соб.
1) Коренья. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає. Дума. В Лесі тільки й було роботи, що копати коріння, варити зілля.
2) Пряности. Ум. коріннячко. Щоб ті сади висохли аж до коріннячка.
Майови́й, майовний, -а, -е. Майскій. Дощику майового ждали.
Незбожно нар. Безбожно.
Помість нар. Будто, словно. І такі веселі були, щасливі! любо й подивиться, помість сам одмолодієш.
Попектися, -печу́ся , -че́шся, гл. 1) Испечься (о многомъ). Гарно паляниці попеклися. 2) Обжечься. Він, кажуть, на якомусь заводі робив і там дуже попікся, ото й шрамуватий того такий.
Пороспилювати, -люю, -єш, гл. Распилить (во множествѣ).
Сейм, -му, м. Сеймъ. Ум. сеймик.