Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

процвітаний
процвітати
процент
процесія
проциганити
проциндрити
проциндрювати
проціджувати
проціхувати
процокотати
процокотіти
прочаклувати
прочанин
прочанка
прочапати
прочатувати
прочахати
прочвалати
прочвара
прочекати
прочередникувати
прочерть
прочесати
прочинати
прочинатися
прочинити
прочинок
прочиняти
прочинятися
прочистити
прочистка
прочитан
прочитати
прочищати
прочищатися
прочіл
прочіряти
прочляти
прочнути
прочовгати
прочолок
прочувати
прочудо
прочумакувати
прочуматися
прочумитися
прочунювати
прочунятися
прочустрити
прочути
прочутитися
прочухан
прочухатися
прочухрати
прочхатися
прошак
прошамотіти
прошаповалити
прошастатися
прошатиритися
прошаткувати
прошвендяти
прошевцювати
прошелестіти
прошелити
прошепотати
прошив
прошивати
прошиватися
прошивка
прошитє
прошити
прошкандибати
прошкепитися
прошкодитися
прошколярувати
прошморгнути
прошнутися
прошпетитися
прошпити
проштихвувати
проштовхати
проштовхувати
проштовхуватися
проштрикнути
проштрикувати
прошукати
прошуміти
прошухлювати
проща
прощава
прощавай!
прощальний
прощальник
прощання
прощати
прощатися
прощебетати
прощедрувати
прощення
проява
проявити
проявка
проявляти
проявлятися
проязичити
проязичитися
прояснити
проясняти
прояснятися
проячати
пррст!
пруг
пруд
прудити
прудитися
прудиус
прудкий
прудкість
прудко
Аре́на, -ни, ж. Арена, поприще, мѣсто для состязанія. Арена звірем заревла, а син твій гордо на арену, псалом співаючи, ступив. Шевч. 613. Въ переносномъ смыслѣ — мѣсто, поприще дѣятельности. Виступає... горопаха русин на арену публицістики і як же ви думаєте він почувається посеред широкої вольної арени слова? К. Кр. 35.
Гвер, -ра, м. Ружье. Федьк. І. 4.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». Г. Барв. 438. 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Стор. МПр. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. Драг. 17. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. Щог. В. 30. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Кава, -ви, ж. 1) Кофе. Та готуй їй чай, та готуй їй каву. Левиц. І. 318. 2) Сивая ворона. Чорні кави, чорні врани круту гору вкрили. 3) м. Родъ пугала. Часом Галя жахнеться і пошептом питає: — «Що ж як кава прийде?!» — Не прийде, — одказують їй усі. — «А як вовк присуне?» МВ. ІІІ. 68. Пішла б вона гуляши того таки самого вечора, коли б не той вовк невірний з лісу, а що гірш — турбував її той кава навісний, що не знає вона навіть, де він і сидить у світі — чи у лісі, чи під горою на луці, чи у Дніпрі у нурті. МВ. ІІІ. 72. Ум. кавка, кавонька, кавочка. За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі, кавки закавчили. Гол. І. 106. Ой ви, павоньки, ой ви, голубоньки, піднесіться вгору. Н. п. Ой кавочки вороночки усе поле вкрили. Н. п. Не жаль мені на кавочку, як на тую на ворононьку. Чуб. V. 458.
Корписочка, -ки, ж. О лисицѣ (въ пѣснѣ): хлопотунья? постоянно копающаяся? Ой не знала удівонька, як у світі жить, та наняла ведмедика за плугом ходить... А лисичку-корписочку обідать носить. Чуб. V. 812.
Ма́йдати, -даю, -єш и -джу, -джеш, гл. Вилять (хвостомъ). Пес майдат хвостом. Вх. Уг. 251. Пес майдже хвостом. Вх. Лем. 433. Cм. майдалати.
Понюх, -ха, м. Щепотка табаку (нюхательнаго).
Пороздряпувати, -пую, -єш, гл. Разцарапать (во множествѣ).
Чепрага, -ги, ж. Аграфъ, застежка, пряжка съ украшеніями (для пояса, ожерелья и пр.). Шух. І. 275, 282, 130, 133.
Чотирнадцятка, -ки, ж. Полотно въ 14 пасмъ. Сим. 133.
Нас спонсорують: