Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

посолодіти
посолодкий
посолодко
посолодшати
посолоніти
посолонцювати
посольство
посольський
посопти
посороматися
посоромити
посоромитися
посоромно
посортувати
посотникувати
посохляний
посохнути
посохти
посохтувати
поспадати
поспасибіти
поспати
поспатися
поспашувати
поспекатися
поспивати
поспиватися
поспит
поспитати
поспитатися
поспихати
поспів
поспівати I
поспівати II
поспів'я
поспіл I
поспіл II
поспілий
поспіль
поспільство
поспінути
поспіратися
поспіти
поспіх
поспішати
поспішатися
поспішний
поспішно
посплітати
посплітатися
посповняти
посповнятися
посполитий
посполитися
посполиця
посполу
поспольний
поспольство
поспонувати
поспорожняти
поспорожнятися
поспособійка
поспотикатися
посправляти
поспродувати
поспродуватися
поспрошувати
поспускати
посрібнити
посрібрити
посрібритися
поссати
постав
постава
поставати
поставати II
поставець
поставити
поставитися
поставкувати
поставління
поставляти
поставлятися
поставний
поставник
постадникувати
постадниця
постанець
постанова
постановити
постановляти
постаратися
постарий
постаритися
постаріти
постаростувати
постарувати
постарчати
постаршинувати
постати
постаткувати
постать
постачати
постачатися
постебнувати
постелечка
постелити
постеління
постель
постельниця
постеля
постеляти
постелятися
постерегти
постерігання
постерігати
постерігатися
постернак
постигати
постиденний
Вигасати, -саю, -єш, гл. Выбѣгать.
Догові́р, -во́ру, м. 1) Договоръ, условіе. Напишемо листи, вічні договори, гострими шаблями. К. Досв. 153. 2) Попрекъ. Я ж тобі сказала при твоєму роду, щоб не було послі мені договору, бо в мене худоби не буде, візьмуть мене, серце, й так люде. Мет. 47.
Заубо́жати, -жаю, -єш, гл. = завбожіти. Господа милостивії! не заубожаєте, як дасте копієчку. Рк. Левиц.
Зяб, -би Пахоть на зиму, поле, вспаханное осенью подъ яровой хлѣбъ. На зяб орати. Вас. 196. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306.
Кашлюк, -ка́, м. Коклюшъ. Желех. Харьк. г.
Огида, -ди, ж. 1) Мерзость, гадость. Лукаш. 148. Вийди, паноньку, до нас, викуп сі вінець у нас... Бо як не вийдеш до нас, не викупиш вінця у нас, до корчми понесемо, горівки нап'ємо, занесемо до жида, — буде, пане, огида. Лукаш. 148. Що у людей високе, те огида перед Богом. Єв. Л. XVI. 15. 2) Отвращеніе, омерзеніе. Аж огида дивитися, — таке погане. 3) Противный человѣкъ. Лучче б мені, моя мати, гірку редьку їсти, як ледачу жуінку мати, що гидко й присісти. Пошов би я поміж люде, чи Богу молиться, — як здумаю про огиду, забуду й хреститься. Грин. III. 569.
Пиндрячити, -чу, -чиш, гл. Моросить? На дворі дощ пиндрячить. Конотоп. у.
Скварчати, -рчу́, -чи́ш, гл. = шкварчати.
Стеменнісінько нар. Тоже, что и стеменно, но въ совершенной степени, точнехонько. Стеменнісінько мати. Черк. у.
Шатирити, -рю, -риш, гл. 1) Искать, шарить. Переясл. у. Стрільці шатирять по терну. Греб. 351. 2) = шарувати 1. Черниг. у. 3) Мошенничать.
Нас спонсорують: