Витуплюватися, -лююся, -єшся, сов. в. витупитися, -плюся, -пишся, гл. Тупиться, иступиться. Витупиться міч.
Загоро́жувати, -жую, -єш, гл. = загороджувати.
Загука́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Закричать. Феся загукала, голос по дубині аж ся розлягає. 2) — на ко́го. Позвать, зазвать кого. Загукай на його, — нехай іде в хату.
Засса́ти, -ссу́, -ссе́ш, гл. Начать сосать.
Лабурник, -ка м.? Бач який лабурник: тут не хоче пастись, а ни краще лізе (про коня).
Натоптень, -тня, м. Ледъ, образовавшійся отъ слежавшагося снѣга.
Нашурубурити, -рю, -риш, гл. Набуянить, набѣдокурить. Таке зілля, як парубок... раз би в раз на улицю, ще нашурубурить.
Розволочитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Привыкнуть шляться, таскаться.
2) Избаловаться, развратиться. Жени, мати, свого сина, бо розволочиться.
Сморчок, -чка, м. = сморж.
Хазяйський, -а, -е. 1) Хозяйскій. Хазяйське око товар живить.
2) хазяйський син, хазяйська дочка́. Сынъ, дочь уважаемаго хозяина, уважаемыхъ родителей.