Дзеле́нь! меж. для выраженіи звона. Коли трохи згодом дзвонок дзелень, дзелень!
Дніпро́ви́й, дніпря́нський, -а, -е. Днѣпровскій. Ой ріки ви, каже, ріки низовиї, помошниці Дніпровиї. Дніпрянські пороги.
Домоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Умолить. Не домолив його: хоче таки правити довг.
Дослу́хувати, -хую, -єш, сов. в. дослу́хати, -хаю, -єш, гл. 1) Дослушивать, дослушать до конца. Диво та й тільки, каже гайдамака, дослухавши сотниківну. 2) Слышать, услышать. Що дослуха — наче крізь воду проточну. Як річ таку суддя дослухав, низенько поклонивсь, потилицю почухав.
Забужува́ти, -жу́ю, -єш, гл. Опалить перья и пухъ (у птицъ). Я вже курча забужувала.
Золоторогий, -а, -е. Съ золотыми или вызолоченными рогами. Був собі пан такий багатий... мав собі шість волів, сьомого золоторогого.
Никання, -ня, с. Шатанье, хожденье, блужданье съ мѣста на мѣсто.
Самопокора, -ри, ж. Смиреніе, самоуничиженіе. Дівочої самопокори жертва. В великій тузі і в самопокорі.
Ужарити, -рю, -риш, гл.
1) Ужарить, дожарить. Добре вжарила гуску.
2) = ушкварити. Як ужарив козака — аж курява встала.
3) Ударить. Він її як ужарив, то вона.... на дванадцяті сутки здохла.
Цілушка, -ки, ж. = окраєць.